СКИРТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто скиртує сіно, солому і т. ін. Закінчивши перевертати сіно, дівчата стали на допомогу скиртувальникам (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 267.