Про УКРЛІТ.ORG

скипатися

СКИПА́ТИСЯ1, а́ється, недок., СКИПІ́ТИСЯ, пи́ться; мн. скипля́ться; док.

1. Гуснути, засихаючи (про кров); запікатися (у 3 знач.). Здатність крові скипатися й утворювати згустки — захисна реакція організму (Наука.., 10, 1965, 25); В маляти скипілася кров біля губ… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 13).

◊ Душа́ скипа́ється (скипі́лася) в кому, в кого, чия — те саме, що Душа́ скипа́є (скипі́ла) в кому, в кого, чия (див. скипа́ти). Душа його.. скипалась від болю й досади (Гончар, Тронка, 1963, 66); Кров скипа́ється (скипі́лася) в кому, в кого, чия — те саме, що Кров скипа́є (скипі́ла) в кому, в кого, чия (див. скипа́ти). Кров скипалася мені на саму думку, що таке можна про мене сказати (Грим., Подробиці.., 1956, 124); Сльо́зи скипі́лися у кого — хтось уже не має сліз, утратив здатність плакати від горя, болю і т. ін. Вона не плакала, бо скипілися сльози (Мирний, І, 1954, 158).

2. Сплавлятися в тверду масу, утворювати компактні грудки (звичайно при високій температурі); спікатися. Балки сталеві плавились, і черепиця скипалась у груддя шлаку (Гончар, Тронка, 1963, 216); * Образно. Змішалися, сколотилися в юнацьких грудях любов і ненависть, скипілися в один клубок, який весь час крутився, каламутив збудоражені думки (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 192); // З’єднуватися внаслідок паяння, зварювання і т. ін.; злютовуватися (у 2 знач.). На місці зварювання не було видно ніяких швів, залізна маса обох кінців скипілася водно (Сенч., Опов., 1959, 23).

СКИПА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., до кого, проти кого, діал. Чіплятися до кого-небудь, діймати когось. — Чоловік скипається проти мене,— вже й на очі не хоче приймати… (Вовчок, І, 1955, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 266.

вгору