СКИНДЯ́ЧКА, и, ж., розм. Стрічка, якою пов’язують голову. — Я пов’яжу па голову червону скиндячку і коси покладу (Кв.-Осн., II, 1956, 54); Доброго намиста достала [дівчина] з торбини.., стрічок, скиндячок по три аршини — зеленої й червоної (Барв., Опов.., 1902, 256); Мерехтіли постаті селян у чистеньких білих сорочках і дівчат у червоних спідницях зі скиндячками на головах (Фр., IV, 1950, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 265.