СКЕЛЕ́Т, а, ч.

1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк. Скелет становить опору всього організму (ІІІк. гігієна, 1954, 67); Хто опише його розчарованнє [розчарування] і переляк, коли замісто купи золота побачив [Невеличкий] серед печери два скелети людськії..? (Фр., VIII, 1952, 227); О, які були тут [у темниці] муки! І сидять там три скелети — Кості воїнів гайдуків (Нагн., Вибр., 1957, 271); * У порівн. Ченці, ксьондзи й миряни стояли навколішках і молилися. Кілька жінок стояло навколішках, виснажені, як скелети (Довж., І, 1958, 244); // перен. Про дуже худу, виснажену людину. Вона бачила перед собою рідний скелет і.. кинулася на коліна перед ліжком (Хотк., І, 1966, 175); // Сукупність твердих опорних утворень у безхребетних. Загальними зовнішніми ознаками членистоногих є твердий зовнішній скелет з хітину, розчленування тіла на членики і членисті придатки тіла (Захист рослин.., 1952, 11).

2. Тверда основа дерева. До скелета дерева належать стовбур та основні гілки (Сад. і ягідн., 1957, 34); // Тверді прожилки, що проходять через тканину листка.

3. Каркас чого-небудь. Полінка слухала, як стукотіли молотки, дзижчали свердла на верстатах, як з кожним днем до металевого скелета додавалися все нові частини машини (Автом., Щастя.., 1959. 6); Ішов перший повоєнний рік. У містах ще чорніли скелети обгорілих будинків (Знання.., 6, 1969, 6).

4. перен. Те, що є суттю, основою чогось. Скелет аргументації тої статейки чисто догматичний (Фр., XVI, 1955, 136); Людині.. необхідно і розчленовувати явища, шукати їх скелет, і сприймати цілком, сповна, без всякого розчленування (Талант.., 1958, 57).

∆ Скеле́т гру́нту, геол.-— частинки та уламки гірських порід, що входять до складу грунту.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 258.