СКВИ́РА, и, ж., діал. Негода. У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира (Сл. Гр.); Ось було й немає літа, Тільки сквири та тумани (Ус., Листя.., 1956, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 258.