Про УКРЛІТ.ORG

сквернити

СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч., І, 1963, 331); [Марина:] Гвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш… Та й гріх же душу сквернити того ради, що лихо панує? (Стар., Вибр., 1959, 348); Статутів, процедур знавці, Естети етикету… Ах, як же смокінги оці Сквернять усю планету! (Рильський, III, 1961, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 258.

вгору