СКА́ЧКА, и, ж.

1. Швидкий рух, біг коня (коней); швидка їзда на коні (на конях). Вже п’ять годин триває невпинна скачка (Тулуб, Людолови, II, 1957, 509).

2. тільки мн. Змагання вершників; перегони. — Люди полюбляють розваги — футбол, скачки, бокс, естафети і навіть закладку нової будови (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 10); Життя для того [Ілька] — це низка тяжких, грубих, тупих обов’язків, для мене ж — азартна гра, прецікаві кінські скачки, нарешті, бокал старого вина (Вільде, Сестри.., 1958, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 257.