СКАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скатува́ти. В неволі скатований люто, Ти смерть за свободу прийняв (Пісні та романси.., II, 1956, 272); // у знач. прикм. При гомоні дзвонів, котрих ніколи не мав уже почути, скатований злочинець заридав перший раз тяжко і болюче (Фр., II, 1950, 117); — Скільки канчуків полосували тут спини «неслухняних бунтарів». На їхніх скатованих тілах купці, феодали Строганови, робили собі мільйони (Донч., II, 1956, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 256.