СКАТЕРТИ́НА, и, ж. Те саме, що ска́терка. Отець Палладій попросив гостя сісти за стіл, застелений білою скатертиною (Н.-Лев., III, 1956, 368); По столах, накритих білими, як сніг, скатертинами, наїдків-напитків — ніжки гнуться… (Мирний, III, 1954, 81); * Образно. Кругом поля, степи… по їх зеленій скатертині так і біга, так і грає сонячне проміння (Мирний, IV, 1955, 212); Впаде рясний дощ звечора, а на ранок барвиста лісова скатертина уже вся усіяна грибами (Наука.., 10, 1962, 46); * У порівн. Вкрите снігом поле лежало, як скатертина, а по ньому сунули з лісу хмари військ (Ле, Україна, 1940, 256); Біжать поля навстріч — широкою скатертиною стеляться нам до ніг (Жур., Вечір.., 1958, 339).

◊ Скатерти́на-самобра́нка див. самобра́нка; Скатерти́ною доро́га — те саме, що Ска́тертю доро́га (див. доро́га).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 256.