СКАРБІВНИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що скарбни́к 1 — 3. Касир доказував, що ті господарі або зовсім не платили, або казав, що вони заплатили, та не все.. Чутка про такі погані касирові вчинки пішла по селі, і громада просила скинути того скарбівничого (Н.-Лев., VI, 1966, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 253.