СКАЛАМБУ́РИТИ, рю, риш. Док. до каламбу́рити. — Кажіть одразу, бо ми люди безгрішні. — А раз безгрішні, то хто ж з праведників гроші бере?..— скаламбурив винахідливий панок (Кол., Терен.., 1959, 91); — Далі острова Смаленого не була! — І смаленого вовка не бачила,— скаламбурив Кузьма Осадчий (Гончар, Тронка, 1963, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 246.