СКАКА́ТИ, скачу́, ска́чеш і скака́ю, скака́єш, недок.

1. Робити стрибок, стрибки; стрибати. Скаче, як теля на мотузку (Укр.. присл.., 1955, 304); Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Вовчок, VI, 1956, 271); Василько підігнув праву ногу догори, голову перекривив на лівій бік і скакав на лівій нозі (Март., Тв., 1954, 247); Пси побачили пана.., скачуть на груди (Коцюб., II, 1955, 59); Коники зелені скачуть у траві (Сос., Поезії, 1950, 62); // Стрибком кидатися вниз. По берегах і корчах ситнику й кінської м’яти вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Кобр., Вибр., 1954, 142); — Чим же ви докажете, що її так дуже кохаєте? — Чим же вам довести? Не скакати ж мені з оцієї кручі в море! — сказав Ломицький.— Скакайте, то пойму віри,— сказала Марта Кирилівна (Н.-Лев., VI, 1966, 65); — Вона плигнула за борт. За нею поспішив і я. Ми швидко залишились позаду брига. Люди скакали з нього в море (Ю. Янов., II, 1958, 74); // Стрибком вихоплюватися кудись, на що-небудь. «Я ска́чу на коня, жену й жену без тями, Почерез поле й ліс, через яри та ями!» (Фр., X, 1954, 205); // Стрибком перехоплюватися на другий бік чого-небудь. Через низький тин усі собаки скачуть (Номис, 1864, № 4077); Пробігає лис голодний, Через пеньки скаче; Аж слухає: десь ворона На гілляці кряче (Рудан., Тв., 1959, 275); Скакав [пастух] за неслухняними телятами босими ногами через рови (Март., Тв., 1954, 177); Невблаганні садові пірати — хлопчаки — падали з яблунь, скакали через огорожу й тікали (Довж., І, 1958, 408); // Падаючи, ударяючись об що-небудь, підстрибувати, підлітати вгору або відлітати вбік. Скакали поліняки на тендері, різав у обличчя вітер (Еллан, II, 1958, 28); // Мерехтіти (про світло, тінь, відблиски та ін.). В кутах хати все дивніше і раптовніше [раптовіше] скакали.. чорні тіні (Хотк., II, 1966, 253); На верболозах скакали рожеві відблиски багаття (Тют., Вир, 1964, 253); Зблиски червоних спалахів скакали плямами на їхніх блідих обличчях (Гончар, III, 1959, 159); // Мигтіти перед очима того, хто швидко їде (про нерухомі предмети). Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори. Нічого не можна роздивитись. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою, перед тобою (Коцюб., III, 1956, 139).

◊ Аж зо́рі ска́чуть: а) дуже холодно, морозно; б) уживається на позначення високого ступеня вияву чого-небудь, інтенсивності якоїсь дії тощо. — Ото завели [пісню]. Аж зорі скачуть,— заздро кинув хтось (Кучер, Трудна любов, 1960, 450); Аж і́скри з оче́й ска́чуть у кого, кому — хтось дуже сердитий, лютий. Такий був [Данило] яросливий, що боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Вовчок, І, 1955, 97); Злий іде [Антосьо], аж іскри з очей скачуть: він же йому дасть! (Свидн., Люборацькі, 1955, 169); Го́пки скака́ти див. го́пки; На похи́ле де́рево і [всі (всю́ди і т. ін.)] ко́зи ска́чуть див. коза́; Скака́ти в гре́чку див. гре́чка; Скака́ти в ого́нь і в во́ду за кого, з ким — те саме, що Іти́ (йти, піти́) [і] у во́гонь і [у] во́ду (див. вого́нь). Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду, і в огонь скакать!.. (Бор., Тв., 1957, 131); Скака́ти на за́дніх ла́пках див. ла́пка; Скака́ти по верха́х див. верх; Скака́ти ца́па див. ца́па; Скака́ти че́рез пліт див. пліт; Хоч у во́ду скачи́ див. вода́.

2. Роблячи стрибок, стрибки, переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі. Тепер доводилось скакати з каменя на камінь, що були розкидані по дні Боровиці (Н.-Лев., II, 1956, 139); // Бігти, підстрибуючи. Несе, було, на гору відра з водою стара, убога жінка, а за нею чорнявий обшарпаний хлопчик скаче,— чи пізнав би хто Олександру, багату козачку, пишну дівчину? (Вовчок, І, 1955, 34); Олекса Безик виходить з свого подвір’я, за ним по болоті скаче дітвора (Коцюб., II, 1955, 54); // Швидко текти, натикаючись на каміння, уступи і т. ін. (про струмок, річку тощо). Це місце має красу щиро ідилічну.. Вода блищить на сонці; скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму… (Н.-Лев., II, 1956, 391); Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (Зеров, Вибр., 1966, 131); // Швидко переходити з одного об’єкта на інший (про очі, погляд). Зеленкуваті очі скакали в нього, як жаби понад болотом (Коцюб., II, 1955, 84); — Доброго дня! — по-дорослому вітається він, переступаючи поріг, а очі його так і скачуть по кутках, все помічаючи (Гуц., З горіха.., 1967, 182); // перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого; думати, говорити або робити то одне, то інше. Вона нічого не могла зрозуміти: думки й гадки скакали у неї в голові (Коцюб., І, 1955, 380).

3. Різко коливатися. Іван Іванович теж сидів, наче хмара, й не підводив голови від приладу. Сьогодні в нього щось не ладилось: стрілки скакали, корегувати було трудно (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 694); // Прискорено, швидко битися (про серце). Він тільки тямив, що.. він біжить і чує довкола великий тупіт ніг, і чує у грудях, як скаче серце (Коцюб., II, 1955, 180); У старого серце скаче, Наречена гірко плаче: «В монастир піду я краще, Ніж вінчатись напропаще [напропале]!» (Рильський, Зим. записи, 1964, 79); // Дуже тремтіти (про плечі, пальці тощо). З голосним плачем вона упала в крісло, а він дивився на її плечі, що скакали в риданні (Коцюб., II, 1955, 304); // перен. Несподівано, різко змінюватися. Ціни скачуть; Температура скаче.

4. Бігти навскач, з великою швидкістю (про коней). Злякана коняка, згубивши хазяїна, несамовито скаче полем (Мирний, І, 1954, 359); Вже кінь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає із неї сік (Тют., Вир, 1964, 69); // Їхати на коні, на конях навскач, швидко. Перехрестився неборак, Коня найкращого сідлає І скаче в Київ (Шевч., II, 1963, 200); Гайдук скакав, злившись в одне з конем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 32); // Швидко пересуватися, їхати (про віз, коляску і т. ін.). Скакав по вулиці звощик [візник], і гнався за ним гуркіт коліс, як божевільний… (Коцюб., II, 1955, 173); Як на морях кораблі безвантажні, хисткі і непевні, Мчать і гойдаються, вітрові й хвилям скоряючись буйним, Так і легка колісниця без бога-керманича скаче, І підкидає візницю, і небом гримить, як порожня (Зеров, Вибр., 1966, 316).

5. що, чого і без додатка, розм. Танцювати. Ой загадали хорошенько іграти [грати], а парубку з дівчиною скакати. «Лучче [краще] я буду крутії гори копати, як я маю з поганим скакати» (Сл. Гр.); Підтикався [писар] та й давай вегері скакати перед громадою (Кв.-Осн., II, 1956, 176); Будяк скаче, не вгаває, Підморгне і примовляє: «Оттак, квіти, так!» (Гл., Вибр., 1951, 242); // коло кого, перен. Робити будь-що, намагаючись догодити кому-небудь, дістати згоду на щось і т. ін. Що ж можна знайти образливого в тім, що мене зацікавила ..пані Б.? Що я мусив довго благати, довго скакать коло неї, поки дала дозвіл написати з неї етюд..? (Коцюб., II, 1955, 437); «Я розрушаю в твоїх жилах молоду кров,— не так ти будеш коло мене скакати!» (Фр., III, 1950, 430).

◊ Бу́деш скака́ти [цига́нської] халя́ндри див. халя́ндра; Скака́ти під ду́дку (ду́дочку) чию — те саме, що Танцюва́ти під ду́дку (див. ду́дка). Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Укр.. присл.., 1963, 88); Скака́ти так, як загра́є хто — підкорятися кому-небудь у всьому, діяти за чиєюсь вказівкою. — Тепер ви будете скакати так, як я заграю! (Фр., II, 1950, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 244.