СКАЖЕНІ́ВКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що сказ. Треба дать чогось од скаженівки отому собаці рудому (Сл. Гр.).

2. Про горілку. По старості літ кобзар вмочив у чарку сивого вуса, зчавив з нього скаженівку і тільки опісля випив (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 239.