СКАЖЕНКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Дещо нестримний у гніві. Він скаженкуватий (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 239.