СИЧЛИ́ВО, рідко. Присл. до сичли́вий. До церкви Лучука не впустили. Вже коло самих дверей чіпка чиясь рука потягла його назад, а в оба вуха відразу сичливо зашепотіли: — Куди, поганцю, до святого храму оружний? (Загреб., Диво, 1968, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 210.