Про УКРЛІТ.ORG

ситий

СИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не відчуває голоду, наївся — Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (Фр., IX, 1952, 138); — А ми бідні чи багаті? — І не бідні і не багаті,— каже мама,— але ж ми ситі, а він [жебрак] голодний (Смолич, II, 1958, 12); // чим, рідше з чого. Який угамував голод, з’ївши що-небудь (перев. у малій кількості). — Що вони [звірі] собі думають?.. Може, їм здається, що одною Вороною я маю бути два дні ситий? (Фр., IV, 1950, 72); Зараз ведмідь з’їсть її — зараз!Чи ж буде ситий він з неї? (Вовчок, 1955, 341); // у знач. ім. си́тий, того, ч.; си́та, тої, ж. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його. — Правду кажуть у народі: ситий голодному не товариш (Цюпа, Назустріч.., 1958, 105); // Власт. людині або тварині, що угамувала голод. На подвір’ї побрязкують ланцюгами вовкодави, а всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307); // чим, рідко чого, перен. Який має щось, зазнав чогось удосталь донесхочу. І жаль мені, що тебе нема тут, і радію заразом, що не довелось тобі закушати [скуштувати] тих невигод, якими ми ситі вже (Коцюб., III, 1956, 145); В його уяві мигнув образ жінки — помарнілої, сумної та голодної, ситої хіба побоями та слізьми (Фр., V 1951, 34); [Річард:] Я вже звідти рвався, я вже ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди (Л. Укр., III, 1952, 42).

◊ І вовки́ [були́ (бу́дуть)] си́ті, і ко́зи ці́лі; І ко́зи [були́ (бу́дуть)] си́ті, і (й) сі́но ці́ле див. коза́; Си́тий і вкри́тий — забезпечений усім необхідним для існування — їжею, одягом, житлом. Увесь вік ходив ситий і вкритий (Сл. Гр.).

2. Добре вгодований (про людей, тварин та частини їх тіла); гладкий. — Наймички в його [попа] — вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи, прокляті, завзятущі! — гукав один п’яниця на все подвір’я (Н.-Лев., IV, 1956, 151); З нього [воза] вилізло двоє: один ситий.., а другий — захудлий [худий], босий (Хотк., І, 1966, 136); Під низеньким штахетом пара ситих, добре догляджених [доглянутих] коней біля жовтої тачанки. Поверну голови від рептуха, дивляться на Галину (Крот., Сини.., 1948, 41); Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла кілька ступенів своє тяжке, сите тіло (Коцюб., І, 1955, 18); З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся, глузував з його товстого ситого брюха (Мирний, І, 1955, 169); — Не забули своєї мавки?Мар’яни? — заграло самозадоволення на ситому обличчі агента (Стельмах, II, 1962, 256); // у знач. ім. си́тий, того, ч.; си́та, тої, ж. Добре вгодована людина. — Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (Козл., Ю. Крук, 1957, 399); // Добре налитий, повний (про зерно); ваговитий. Пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці, сите, лискуче, тішило око (Горд., Дівчина.., 1954, 127); // Густий, соковитий (про траву). Метелиця ввійшла в річку, припала до чистої води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував (Шиян, Баланда, 1957, 242).

3. Який живе в достатку; багатий, заможний. Тут Віра Павлівна промовила: — А що, Миколай Іванович! Може, років через п’ять, а багато-багато як через десять, і я буду отут кричати. Тоді ви, .. ситі людці, і не подивитесь на мене: гидко вам буде… (Хотк., І, 1966, 58); Я міг би стати міщанином ситим, Мізерних ідеалів шукачем. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, Дбайливо підпираючи плечем (Дмит., Київські кручі, 1962, 156); // у знач. ім. си́ті, тих, мн. (си́тий, того, ч., си́та, тої, ж.). Багаті, заможні люди; багачі. Закипала гнівом Маркова душа проти ситих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Вільде, Сестри.., 1958, 281); // Сповнений достатку (про життя). Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (Мик., II, 1957, 295); [Косяк:] Людині завжди чогось мало — таке життя. [Кряж:] І тобі мало? [Косяк (посміхнувся):] Мало, тату. Грішний, багатства хочу, життя теплого, ситого… (Зар., Антеї, 1962, 257).

4. Те саме, що си́тний 1. Від ситих страв смачних Аж гнеться стів [стіл] (Фр., XIII, 1954, 99); Раптом дух смачного, ситого борщу війнув на неї звідкись. Вона їла такий борщ, як служила у панів (Коцюб., II, 1955, 13); Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); // Який свідчить про тривність їжі. Ситий дух Печені жирної п’янить охлялих, Натомлених людей (Мисик, Верховіття, 1963, 62); // З великим вмістом жирів. На столі з’явилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Кос., Новели, 1962, 109); Ларивон широким ножем різав рожеве сите сало (Коз., Зол. грамота, 1939, 77).

5. З великим вмістом поживних речовин (про землю, грунт); родючий. — Це тобі хліб з цілини.. Це з ситої землі хліб,— розпинався Лушня (Мирний, І, 1949, 267); У мене вишні цвітуть раніш, ніж у всіх,чи то грунт ситіший і сад од холодного вітру сховано, чи то, може, я сама така щаслива стала (Ю. Янов., II, 1954, 227).

6. рідко. Який відзначається яскравістю, соковитістю (про барви); густий. Її чорні, палкі очі ластівками літали довкола, любуючись рівними, хвилястими контурами верховини і темно-зеленими, ситими барвами лісів та полонин (Фр., VI, 1951, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 206.

вгору