СИРІ́ТСТВО, а, с.

1. Становище сироти (у 1 знач.). Тяжке сирітство з самого малку, гірка неволя в чужій роботі — приборкали її шибку думку (Мирний, І, 1949, 366); — Ну, кому ми потрібні? — жалібно сказала Марина і через силу стримала сльози, таким гострим і гірким в ту мить для неї було розуміння сирітства (Собко, Звич. життя, 1957, 21); Війна — це вдівство і сирітство, безпритульність і голод, недуга і відчай, муки і сльози (Мельн., Обличчя.., 1960, 4); // Відсутність рідних і близьких. [Панса:] Доню!..При тобі я часто забував своє сирітство…(Л. Укр., II, 1951, 464).

Кру́гле сирі́тство — життя без батька й матері. Як не бідував Тарас, яку нужду не переносив .., усе ж таки аж по смерті своєї матері переконався, що то значить кругле сирітство (Ков., Світ.., 1960, 57).

2. перен. Безпритульність і беззахисність; самітність. Тепер не стало друга, і Микола почував ще більшу самотність, просто сирітство… (Гжицький, Вел. надії, 1963, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 199.