СИРОЇ́ЖКА, и, ж. Їстівний гриб з опуклою крихкою пластинчастою, яскраво забарвленою шапинкою на тонкій ніжці. Сидить рижок при соснині, Сироїжка при дубині (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 452); Ні я, ні Богдан не знайшли хоч би поганенької сироїжки чи решітки,— а Денис тріумфально вийшов на узлісся із десятком чи й двома чудових справжніх білих грибів! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 69); * У порівн. На частих заломах [вулиці] попадались зграї собак і дітей — хлопці з червоними головками, як сироїжки, дівчатка в барвних халатах, з тоненькими кісками під золотим фезом (Коцюб., II, 1955, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 201.