СИРОЇ́Д, а, ч.

1. заст. Людина, що вживає сире м’ясо як їжу.

2. діал. Людоїд. Ти чуєш? Ну, я почав йому белендіти про оті всякі чутки про сироїдів (Козл., Ю. Крук, 1950, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 201.