СИРО́ТНИЙ, СИРІ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що сиротли́вий. Сирітне життя дівчини удвох тільки з дідом призвичаїло її до господарства, і вона почувала себе дорослою господинею, яка пригощає таких поважних гостей (Ле, Наливайко, 1957, 11); Кость в сиротній позі сидить, схилившись над книжкою, на лісі (Вас., III, 1960, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 203.