СИ́РНИК, а, ч. Корж із сиром і приправами, а також пиріжок або млинець із начинкою з сиру. Масу [сиру] викладають на розкачане на листі тісто, розрівнюють, змащують білком, а зверху накладають сітку з тонких шнурків, зроблених з цього ж тіста. Така сітка дуже прикрашає сирник (Укр. страви, 1957, 317); Сир із скислого молока використовують.. для вареників і сирників (Веч. Київ, 21.ІІІ 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 199.