СИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до сир.

СИРЕ́ЦЬ², рцю́, ч. Не до кінця вироблений або неочищений продукт; напівфабрикат, сировина. В результаті проминання трести одержується продукт, який зветься сирцем (Техн. культ., 1956, 116); Попід горою примостилася піч для обпалювання, а збоку — довга повітка для сушки й схову сирцю й готової цегли (Десняк, II, 1955, 468).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 197.