СИПУ́ЧКА, и, ж., розм.

1. Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не влігся.

2. Що-небудь сипке. Звантажував [хлопчина] вугіль-сипучку, В роботі палав, як вогонь, А потім, на першу ж получку, Купив собі в друзів гармонь (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 197.