СИ́ПЛО. Присл. до си́плий. В сторожкій тиші ранку голос пролунав глухо й сипло (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 196.