СИНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до син 1. Пригорнула Олеся синятко до серця, облили її дрібнії сльози (Вовчок, І, 1955, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 190.