СИНЬОМУНДИ́РНИЙ, а, е, дорев. Який носив мундир синього кольору (про жандарма). Жорстокий морок цитаделі, По кутах тіні — як живі.., Синьомундирні часові Перекликаються ліниво (Рильський, II, 1956, 134); Різноманітний і значний доробок поета [П. Грабовського] з’явився за якихось півтора десятка років — на етапах під недремним оком тюремного наглядача, під гласним наглядом «синьомундирного добродія» — жандарма (Рад. літ-во, 4, 1964, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 192.