СИНХРОНІЗА́ТОР, а, ч. Пристрій, який забезпечує синхронізацію певних процесів або роботи механізмів. «Серцем» радіолокаційної станції є синхронізатор — пристрій, який погоджує роботу передавача, приймача й індикатора (Осн. радіотехн., 1957, 210); // Те, що сприяє синхронізації. Дослідами встановлено, що світло є найсильнішим синхронізатором біологічного ритму (Знання.., 12, 1968, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 188.