СИНХРО́ННИЙ, а, е.

1. техн., книжн. Який відбувається, діє паралельно; який точно збігається з іншими періодично змінними явищами чи процесами; одночасний. Найбільші труднощі становить виявлення матеріальних залишків сарматських племен у правобережній степовій частині, де збирання і визначення сарматських пам’яток майже не провадилося і де воно ускладнюється наявністю великої кількості інших синхронних пам’яток (Археол., VIII, 1953, 64); Магнітне поле може забезпечити.. правильне синхронне потрапляння частинок в прискорююче змінне електричне поле (Наука.., 5, 1960, 13).

2. техн. Який грунтується на застосуванні принципу синхронізму. Синхронний компенсатор; Синхронний генератор; Синхронний двигун.

3. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.). З синхронного погляду префіксом можна вважати тільки таку частину основи, яка в структурі сучасної мови несе окреме від кореня смислове навантаження (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 189.