СИНИ́ЧНИК, а, ч. Штучне гніздо для синиць у вигляді ящичка з отвором, прикріпленого на високій жердині чи на дереві. Діти повісили синичники на яблуньці та на інших деревах (Ів., Ліс. казки, 1954, 118); Настає час створити для їх [птахів] гніздування сприятливі умови. Для цього у певних місцях саду розвішують шпаківні та синичники (Хлібороб Укр., 1, 1963, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 182.