СИНИ́ЛО, а, с., розм. Синя фарба; // Те саме, що си́нька. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де яке синило (Барв., Опов.., 1902, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 182.