СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. — А в’язень — милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи… (Кач., II, 1958, 331); — Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п’є — симпатяга чоловік, душа нарозхрист… (Гончар, Тронка, 1963, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 177.