СИМБІО́З, у, ч.

1. біол. Форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду. Взаємно вигідні відносини між тваринами, між тваринами і рослинами вчені називають симбіозом (Веч. Київ, 12. XII 1957, 4).

2. перен. Вдале поєднання різнорідних елементів. Плідний симбіоз різнонаціональних елементів яскраво позначився, зокрема, у новішому пласті слов’янського музичного фольклору Карпат (Нар. тв. та етн.. 3, 1966, 30); Творчий симбіоз соціології, логіки, філософії, психології й мистецької думки досить яскраво проявляється в ряді нових романів, повістей, новел (Літ. Укр., 16.VIІІ 1968, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 174.