СИЛЬФІ́ДА, и, ж.

1. Жін. до сильф. Плащ падає — перед нами молода, дуже вродлива дівчина в прегарному маскарадному вбранні сильфіди (Коч., II, 1956, 262); // ірон. Про дівчину, жінку. Ернест просторікував пару днів п’яте через десяте про свої віденські пригоди, про сильфід, з якими мав знайомість, про нічні пригоди (Фр., VI, 1951, 291).

2. тільки мн., ент. Те саме, що мертвої́ди.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 174.