СИЛУЕ́ТНО.

1. Присл. до силуе́тний. Буває ж так, що людину тягне, настійливо тягне кудись, — ось так і його тягнуло з тої миті, як тільки він побачив із степу це бойове судно, що, мов сама його мрія, силуетно застигло на обрії… (Гончар, Тронка, 1963, 243).

2. розм. Не досить глибоко й детально; взагалі, в загальних рисах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 172.