СИЗОО́КИЙ, а, е. Який має сизі очі; із сизими очима. Володя зрозумів, що це був японський робітник. Сизоокий, засмаглий і простоволосий (Донч., III, 1956, 288); Саме на зелені святки осадник привіз собі з міста якусь сизооку шляхтянку Анелю вже як шлюбну малжонку [жінку] (Козл., Ю. Крук, 1957, 468).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 162.