СИДЕРА́ЦІЯ, ї, ж., с. г.

1. Заорювання в грунт зеленої маси бобових рослин для підвищення його родючості. Значним резервом у підвищенні врожайності поліських земель є сидерація і вапнування грунтів (Рад. Укр., 16.II 1971, 2); У передових колгоспах, крім використання гною і торфокомпостів, багато уваги приділяють сидерації і особливо використанню люпину на зелене добриво (Колг. Укр., 8, 1957, 43).

2. Зелена маса бобових рослин як добриво. Для забезпечення високих урожаїв на Поліссі треба широко застосовувати сидерацію та органічно-мінеральні добрива (Колг. енц., II, 1956, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 158.