СИГНА́ЛИТИ, лю, лиш, недок. Те саме, що сигналізува́ти 1, 2. Клюкін почав їм сигналити прапорцями (Тулуб, В степу.., 1964, 395); Дзвеніли трамваї, сигналили автомашини, поскрипували на поворотах опецькуваті тролейбуси (Дмит., Розлука, 1957, 50); Всі раптом згадали, що вже пізно і, мабуть, треба сигналити на вечерю (Ів., Вел. очі, 1956, 53); Із вишки із сторожової Сигналять хлопці: турки мчать! (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 173); В тому кінці села затрубив пастух — сигналив жінкам, щоб корови доїли (Томч., Готель.., 1960, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 157.