СИВОРА́КША, і, ж. Те саме, що ра́кша. Іноді мені бринів, Неначе соловейка спів, Охриплий голос сиворакші (Рильський, II, 1960, 46); Над головою вже вистукував дятел і когось кликала сиворакша (Десняк, Опов.., 1951, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 156.