СИВОМУ́ДРИЙ, а, е, поет. Розумний, навчений досвідом. Повнісінька зала великого театру.. Сивомудрі голови старших поруч барвистих хусток на юних кучерях гострооких дівчаток… (Вишня, II, 1956, 13); * Образно. І стоїть він [Київ] над сивомудрим Славутичем — прекрасний, квітучий, древній і водночас такий молодий! (Знання.., 11, 1968, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 155.