СИВОКО́СИЙ, а, е. Який має сиву косу, сиве волосся; із сивою косою, сивим волоссям (про жінку); сивоволосий. З вітальні назустріч Катерині вийшла незнайома сивокоса жінка з почервонілими від сліз очима (Збан., Переджнив’я, 1960, 57); Сивокосі матері; // у знач. ім. сивоко́са, сої, ж. Жінка з сивою косою, сивим волоссям. — Не іди, сивокоса, війною проти доньки — невинна вона (Гонч., Вибр., 1959, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 155.