Про УКРЛІТ.ORG

сивогривий

СИВОГРИ́ВИЙ, а, е.

1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); * Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34).

2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину). Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (Гончар, III, 1959, 252); Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого.. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Баш, На.. дорозі, 1967, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 155.

вгору