СЕЧОЗБІ́РНИК, а, ч. Резервуар, ізольований від доступу повітря колодязь, де зберігають сечу. У кожному свинарнику обов’язково обладнують каналізацію, що виводить всі рідкі виділення у сечозбірники (Свинар., 1956, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 152.