СЕРПО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до серпо́к. [Мати (виходить із-за хати):] Ну, давай вже, любко, мені серпочка — другого ж немає (Л. Укр., III, 1952, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 141.