СЕРЕДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до середня́к 1. Відомо, що з приходом Радянської влади, після передачі землі селянам і допомоги держави бідноті, середняцький прошарок селянства на Україні збільшився до 1929 року проти 1917-го у два з половиною раза (Ком. Укр., 11, 1968, 63); // Який складається із середняків. — Ти, Павле, забуваєш, що село наше переважно бідняцьке та середняцьке (Мик., II, 1957, 355); // Який походить із середняків. Ярошенко і Мусія прихопив із собою, ідучи до куркулів. — Ти хоч і середняцький син, та душа в тебе, здається, наша, незаможницька (Речм., Весн. грози, 1961, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 136.