СЕРДЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до се́рце 1. [Валя:] Пульс зник, і сердечних тонів не стало… Платон Іванович зовсім зблід, швидко закрив рану і зробив укол в серце (Корн., І, 1955, 135); // Пов’язаний з хворобами серця; серцевий. Кажуть, що у мене порок серця і грудна жаба на грунті сердечної слабості (Коцюб., III, 1956, 346); Із бесіди з лікарем я знав, що саме у Ніни й Володі виражені симптоми підліткового сердечного неврозу (Наука.., 5, 1969, 51); // Признач. для лікування серця; серцевий. Я почуваю себе добре.. Почав довше сидіти в кріслі, менше утомлююсь. Сил більше. Сердечних ліків не дають (Коцюб., III, 1956, 451).
2. Стос. до серця (у 2 знач.), пов’язаний із почуттями, настроями, переживаннями людини. Його тягне звідсіль геть, на простір, дальше від тої душної хати, що була свідком його думок гірких, його болів сердечних (Коцюб., І, 1955, 222); Се Фрузине лице, її се око глядить на мене, розкіш в нім німа, чуття сердечне світиться глибоко (Фр., XIII, 1954, 77); Газдиня оглянулася. П’яні люди.., погані слова, чад — все те дисгармоніювало з її сердечною тугою (Хотк., II, 1966, 194).
∆ Серде́чна зго́да, політ., іст.— політична угода між Францією, Англією і Росією, укладена до першої світової війни.
◊ З серде́чної простоти́ див. простота́; Серде́чна му́ка; Серде́чні му́ки — те саме, що Му́ка (му́ки) се́рця (див. се́рце); Серде́чна ра́на — душевний біль, страждання. Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця, зцілющою водою покропила сердечні рани… (Коцюб., І, 1955, 93).
3. Добрий, чулий (про людину та її вдачу). Такий ніжний [Володко], як те сонячне тепло, такий сердечний і малий, як ті пісні чудові… (Фр., II, 1950, 73); — І ви, тіточко, ідіть з Оленою. Поговоріть з Масудом. Людина він сердечна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 447); Україна — це край чудесних дум і пісень, легенд і казок, країна людей сміливих і мужніх і в той же час сердечних і поетичних (Цюпа, Україна.., 1960, 4); // Вірний, відданий (про друга, дружину і т. ін.). Драма ся [«Чорноморський побит»] дуже сподобалась сердечному приятелеві Кухаренка — Т. Шевченкові (Коцюб., III, 1956, 49); Він хороший хлопець, цей Август. Серед студентів не зустрічав Густав такого сердечного друга (Хижняк, Килимок, 1961, 89); Я б знидів бідарем безсильним, Хоча б в достатках потопав, Якби в сім’ї новій та вільній Братів сердечних я не мав (Брат., Грудка.., 1962, 22); Весь світ — осолода щасливій людині, Що серце звіряє сердечній дружині (Крим., Вибр., 1965, 245); // Сповнений доброзичливості, душевності, чуйності; задушевний. Що далі, то гірш сумувала Катря.. То було коли озветься до нас із Марусею словом сердечним.. А то зовсім одцуралася усіх (Вовчок, І, 1955, 225); Як у дитячих літах, так і пізніше я жив в атмосфері теплих, сердечних відносин (Коцюб., III, 1956, 286); На вулиці відбулася сердечна зустріч (Кач., II, 1958, 33); Він сердечну вів промову — слово, сповнене тепла… І його російська мова зрозуміла всім була (Тич., II, 1957, 294); // Щирий, непідробний. Пушкін виявляв допитливий і сердечний інтерес до України, до її природи, пісенних скарбів і минулого (Літ. Укр., 6.VI 1969, 1); Сердечна дружба українського народу з народами Чехословаччини має довгу і барвисту історію (Вітч., 5, 1956, 133); На голос твій [П. Г. Тичини], на твій чудовий спів тобі народ гарячою любов’ю, сердечною любов’ю відповів (Гонч., Вибр., 1959, 126); // У сполуч. із сл. вітання, привіт, поздоровлення, подяка, спасибі і т. ін. уживається перев. у листах, текстах привітань і т. ін. для вияву прихильного ставлення до когось. Високошановний Михайле Петровичу! Засилаючи своє вітання сердечне в цей веселий день, бажаю Вам здоров’я, сили та віку довгого (Л. Укр., V, 1956, 141); Сердечний привіт п. Олені, дітям і всім знайомим од нас обох (Коцюб., III, 1956, 399); Сердечне спасибі вам від усіх учнів і учениць десятого класу! (Донч., V, 1957, 529); [Хмельницький:] Передайте великому царю московському, великому народові руському сердечну подяку за вітання (Корн., І, 1955, 274); // Який зворушує, розчулює (про пісню, мелодію і т. ін.). Співав [Іван] дуже часто.. прості, сердечні співанки про долю, про любов і любовні пригоди (Фр., II, 1950, 147); Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива, лунає десь у зелених горах (Коцюб., III, 1956, 44); Митько розтяг гармошку, дівочі голоси підхопили сердечну, душевну мелодію (Десняк, Десну.., 1949, 222).
4. Пов’язаний з почуттям кохання, закоханості; любовний. Про стосунок Тані до Жана він не знав нічого; маломовний Жан ніколи не балакав про свої глибші сердечні тайни (Фр., І, 1955, 343); Втіхи сердечні мої підносять мене над царями. Хай же тривають вони, поки живу і люблю (Зеров, Вибр., 1966, 294); Давно сердечне умлівання У груди стиснені лилось, І ждала дівчина… когось (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 70).
◊ Серде́чна спра́ва; Серде́чні спра́ви — переживання, настрої, пов’язані з коханням, одруженням і т. ін. Думали, що й справді він десь нагледів серед публіки Марту, і як не поспішно проходила батарея містом, комбат вважав за можливе вділити «один секунд» для Усманових сердечних справ (Гончар, Маша.., 1959, 12); Дуже не хотілося Матвієві втручатися в сердечні справи сина (Чорн., Пісні.., 1958, 65); Серде́чний рай — насолода, втіха від кохання. Мені ж, мій боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! (Шевч., II, 1963, 383).
5. Те саме, що серде́шний. Мотається, мотається батько сам… знесилений, стомлений, так сумує сердечний. А тут ще й хата хилиться, хлівці боком лягають (Тесл., З книги життя, 1949, 70); — Журиться сердечний за батьком, — думала Наталя (Донч., Шахта.., 1949, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 131.