СЕРАФИ́МСЬКИЙ, а, е. Прикм. до серафи́м; // Власт. серафимові. Не кортить мене ні вічний Серафимськай спів похвальний, — На такі високі співи Я зовсім не музикальний (Фр., XI, 1952, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 128.