СЕНЬЙО́Р¹, а, ч., іст. У Західній Європі часів середньовіччя — феодал, який мав право власності на землю і повну владу (політичну, адміністративну, судову) на своїй території. Великі землевласники стали значною силою у Франкській державі. Їх стали називати сеньйорами (Іст. середніх віків, 1955, 24).

СЕНЬЙО́Р², а, ч. Ввічливе називання, звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах; називання будь-якої особи чоловічої статі або жартівливо-іронічне звертання до неї.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 126.