СЕМИРІ́ЧКА, и, ж.

1. Неповна середня школа в СРСР, у якій навчалися сім років. Восени, закінчивши семирічку, поїхав я вже в справжнє місто освіту здобувати (Збан., Любов, 1957, 234); // збірн., розм. Учні і вчителі такої школи. Розтягнувшись, наче стрічка — Ось і наша семирічка, Чітко йде П’ятий «Д» — Коля Гай його веде (Мур., Піонер. слово, 1951, 148).

2. Відрізок часу, що триває сім років. Тільки за комсомольськими путівками за семирічку мільйон сто тисяч юнаків і дівчат поїхали будувати і працювати до Сибіру, на Північ, Далекий Схід та інші райони країни (Ком. Укр., 8,1966, 53); // іст. План розвитку народного господарства в СРСР, розрахований на виконання протягом семи років.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 122.