Про УКРЛІТ.ORG

семафор

СЕМАФО́Р, а, ч.

1. зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. Потяг надходив до міста. Пустив семафор його на станцію (Ю. Янов., І, 1958, 71); Блиснули вогні семафорів іздалеку (Мик., І, 1957, 180); Над рейками підвів білосніжне плече семафор (Кучер, Зол. руки, 1948, 221); * Образно. Хороше це, знати повну силу своїх двадцяти трьох років, бачити, як на всіх шляхах для тебе відкрилися семафори, куди хочеш, туди йдеш, і буде удача (Собко, Нам спокій.., 1959, 15); * У порівн. Обабіч дороги бовваніли начебто ті самі ферми, заретушовані сивим дощем, з журавлями колодязів, піднятими, як семафори (Гончар, III, 1959, 182).

2. мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук; // Спеціальний апарат, що встановлюється на березі для сигналізації суднам. Береговий семафор.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.

вгору