Про УКРЛІТ.ORG

селезень

СЕ́ЛЕЗЕНЬ, зня, ч.

1. Самець качки; качур. В одсвіті зорі пролетів селезень і незабаром упав на воду, де лунко кахкала дика качка (Стельмах, II, 1962, 335); * У порівн. Два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); Хлопці пірнули, як селезні (Гончар, III, 1959, 210).

2. розм. Намерзлий візерунок на віконних шибках; лисиця.

3. розм. Розколина на кризі, що утворюється від удару. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою [кийком], — так селезень і вкипів (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116.

вгору